Дитяча інтернет-залежність і чи треба з нею боротися

Зараз вже стало очевидним, що сучасне інтернет-покоління по праву можна назвати «глобальними дітьми», у яких необмежені можливості отримання й переробки інформації, вони не просто користуються Інтернетом, вони живуть за допомогою його.

Якщо вірити даним статистики, в Америці Інтернетом користуються близько 95% підлітків і 85% дорослих.

• Кожна сьома людина використовує Facebook.

• До 2016 року кількість інтернет-користувачів склала близько трьох мільярдів, а  це практично половина всіх людей, що населяють землю.

З точки зору досягнень науково-технічного прогресу - це необхідність, сучасна реальність, від якої нікуди не дітися.

Але з точки зору виховання й відповідальності за дітей, як знайти ту всемогутню «золоту середину» між шкодою і користю? Адже завдяки відкритій і всеосяжної інформації в Інтернеті діти стали практично незалежні від дорослих в отриманні важливих для них відомостей і знань. Для прикладу, на питання: «Що ти і твої ровесники знаєте, чого не знають твої батьки?»

Лише 10% відповіли на нього: "Нічого". Найбільша група відповідей стосувалася закритого від сторонніх життя підлітків, наприклад, "хто з ровесників п'є, курить", "про те, що ми б'ємося до крові", "про те, що матюкаюся», про шкільні справи, секс. Тепер знайти відповіді і поспілкуватися на «заборонені теми» дитині стає набагато легше за допомогою Всесвітньої мережі.

Вивчивши основні плюси і мінуси інтернет-впливу, картина виглядає так.

Перевагами можна сміливо вважати:

• прискорення процесів отримання і обміну інформацією завдяки швидкому та якісному зв'язку;

• численні можливості іншого, мережевого спілкування. Дитина тренує саме ті форми спілкування, які будуть важливі через 5-10 років, набуває якостей, які необхідні йому для майбутнього.

Порівняння інтернет-дітей з підлітками, які не користуються Інтернетом, показало, що перші значно більше спілкуються з однолітками, з батьками, ходять в гуртки і секції, на побачення. Таким чином, це спростовує думку, що Інтернет зменшує реальний життєвий простір

Навіть горезвісні інтернет - ігри часто не тільки не несуть психологічної шкоди, але й допомагають розвивати логічне й абстрактне мислення, здатність аналізувати та приймати рішення.

Дуже обнадійливими здаються результати опитування підлітків, що користуються Інтернетом, в якому більше 20% респондентів рішуче заявляють, що їм не цікаві теми про секс, наркотики, СНІД та інші негативні прояви. Найбільш важливою інформацією є відомості по своїм захопленням (20%), про життя друзів і знайомих (12%), про спорт (12%), життя і здоров'я рідних і близьких (10%). Далі йде шкільне життя і навчання (7%), наука і техніка (7%), про себе і своє життя (6%), про ситуацію в світі (6%), про інтернет-простір, комп'ютерні ігри (5%).

Що стосується мінусів інтернет-впливу.

 Якщо раніше основна шкода полягав виключно в небезпеці для зору і постави, то на сьогоднішній момент психофізичний фактор впевнено лідирує в переліку всіх інтернет-зол.

В Інтернеті підліток може стати ким завгодно, адже там майже не діють правила реального світу. Все, що відбувається по той бік екрану, підлягає перезапуску, всі помилки, допущені у віртуальному житті, можна виправити. Інтернет стає вірним другом для дітей. Він не скаржиться, не читає нотації, не лається і не вчить жити. Звідси й небезпека, що він набирає обертів прекрасного інструменту для маніпуляції.

 

Чи не тому західні ідеологи вкладають мільйони доларів, щоб заволодіти умами і душами наших дітей?

На жаль, через відмінності в правових і юридичних нормах держав відсутня єдина точка зору на те, кого слід вважати дитиною, а також на те, які матеріали можна вважати придатними для дітей, а який контент - абсолютно неприйнятним.

Тому фільтрування інформації цілком і повністю має лягти на плечі батьків.

Коли психіка дитини тільки формується, нові інформаційні технології створюють ефект нової іграшки, яка на етапі пізнання вбудовується в дозвілля, займає значне місце. Але якщо дитина використовує Інтернет більше року більше 5 годин на день, то це вже ознака мережевий залежності, а може, й інтернет-наркоманії!

Але найнеприємніше, що батьки, не помічаючи того, самі «підсаджують» їх на цю залежність. Папа, відкривши вранці очі, вивчає новини та курс валют, дідусь - погоду для посадки помідорів, мами розучилися годувати дітей без мультиків ...

Буде неможливо (і навіть марно) намагатися заблокувати кожну дію, яка потенційно може піддавати дітей небезпеці в Інтернеті. Заборонений плід, як відомо, найсолодший.

Якщо дитина буде відчувати постійну участь близьких людей в його житті, а довірчі діалоги будуть нормами в сім'ях, тоді у молодої людини сформуються свої власні внутрішні фільтри. І тоді Інтернет ніколи не стане для нього пасткою, а буде звичайним засобом комунікації і відкриттям нового!